Viktoriia Kyrychenko din Kiev s-a refugiat la Cluj și acum lucrează la UBB: Colegii mei sunt un dar de la Dumnezeu

La scurt timp după ce a început războiul din Ucraina, Viktoriia Kyrychenko a venit din Kiev la Cluj. Credea atunci că va sta aici o scurtă perioadă de timp, dar au trecut aproape doi ani.

Profesor asociat la o universitate din Kiev, Viktoriia și-a găsit locul și la Cluj, cu ajutorul celor de la Universitatea „Babeș-Bolyai” (UBB), și a ajuns să lucreze și cu alți ucraineni refugiați în România.

Viktoriia Kyrychenko din Kiev s-a refugiat la Cluj și acum lucrează la UBB: Colegii mei sunt un dar de la Dumnezeu

„Am venit din Kiev în martie 2022. La fel ca alți ucraineni, am crezut că va fi pentru câteva săptămâni, dar iată că am rămas pentru câțiva ani”, povestește ea.

După ce a înțeles că nu este vorba de o perioadă scurtă de timp, a decis să își caute de lucru.

„Atunci încă lucram cu o universitatate din Ucraina, eram professor asociat la Kiev, dar a fost o perioadă de pauză și nu am știut dacă am să mă mai pot întoarce sau nu. Apoi am aflat că UBB oferea posibilitatea profesorilor din Ucraina să lucreze în cercetare și să-și continue munca în România”, spune Viktoriia.

Inițial a semnat un contract cu Facultatea de Educație Fizică și Sport, pentru că asta este specialitatea ei. Apoi a aflat că cei de la Facultatea de Științe Politice, Administrative și ale Comunicării caută oameni care vorbesc ucrianeană, rusă și engleză sau română și a început să lucreze acolo din luna iunie 2022.

A coordonat o echipă de ucraineni

Anul acesta, în cadrul unui proiect mai mare privind modul în care s-au integrat refugiații, realizat de Centrul pentru Studiul Comparat al Migrației, afiliat UBB, Viktoriia a avut un rol important.

„Una dintre sarcinile pe care le-am avut în cadrul proiectului a fost să găsesc oamenii care să colecteze datele. Am angajat 27 de ucraineni, dintre care 15 sunt din Cluj. Ceilalți au fost în alte orașe din România”, spune ea.

Proiectul a fost foarte bine primit de ucraineni și i-a adus și Viktoriiei satisfacție pentru că astfel a putut să îi ajute pe conaționalii ei.

„Au fost bucuroși că pot să muncească, în primul rând. Apoi au fost încântați pentru că li s-a părut interesant și au fost mulțumiți de banii pe care i-au primit. Le-a plăcut și faptul că au putut să își planifice ei ziua de lucru așa cum au dorit și că au avut ocazia să călătorească. Îmi amintesc ce mi-a spus o doamnă: <<Este jobul la care am visat pentru că sunt propriul meu șef, îmi place ce fac și îmi place că pot să vorbesc cu alți ucraineni>>”, a explicat Viktoriia.

Ucrainenii au fost angajați ca enumeratori. Practic, munca lor a fost una de teren, trebuind să intervieveze alți ucraineni care locuiesc în mai multe orașe din România.

„Mă întreabă mereu când vom avea un alt proiect și îmi spun să nu uit că au fost enumeratori buni și mă roagă să îi angajez din nou”, mai spune ea.

„Clujul mi-a plăcut din prima clipă”

Când a început războiul nimeni nu a știut unde să meargă și ce să facă, mai spune Viktoriia. A fost o intâmplare că ea a ajuns la Cluj. A venit împreună cu o rudă, care are aici colegi care le-au oferit la început ajutor și un loc unde să stea. Ruda ei s-a întors în Ucraina, Viktoriia a rămas.

„Clujul mi-a plăcut din prima clipă, e similar cu orașul în care m-am născut. Totul aici pare familiar, iar oamenii sunt foarte deschiși și nu am întâlnit vreo persoană care să se poarte urât. Colegii mei de la UBB sunt ca un dar de la Dumnezeu, sunt mai mult decât simpli colegi”, susține Viktoriia Kyrychenko.

A început să vorbească și puțină română, a fost la cursuri, dar a învățat mult ascultându-i pe alții și spune că pentru ea ar fi un avantaj să cunoască bine limba.

Deocamdată Viktoriia va rămâne la Cluj. Părinții ei locuiesc încă în Liov și nu vor să plece de acolo. Partea bună este că orașul e destul de sigur și nu există un pericol iminent în acest moment. Și chiar dacă e un drum lung și obositor, Viktoriia spune că îl parcurge într-un timp mai scurt de la Cluj decât îi lua de la Kiev, așa că, pe termen scurt, dorința ei este să meargă acasă și să petreacă sărbătorile de Crăciun alături de familie.

Asociația Cluj 24 și Fundația HEKS/EPER Romania împreună cu partenerii săi, Fundația Open Fields și Asociația Notorius, vă prezintă poveștile de succes ale refugiaților ucraineni care au devenit membri activi și funcționali în comunitatea clujeană și care au luat „Viața de la capăt”. Proiectul beneficiază de sprijin financiar din partea UNHCR și contribuie la Planul Regional de Răspuns pentru refugiați al UNHCR.

Вікторія з Києва переїхала до Клужа і зараз працює в університеті Бабеша-Бойяї: Мої колеги дані мені Господом

Незабаром після початку війни в Україні Вікторія Кириченко переїхала з Києва в Клуж. Тоді вона думала, що залишиться ненадовго, але промайнуло вже близько двох років.

Вікторія-доцент київського університету, знайшла своє місце і в Клужі завдяки колегам з університету „Бабеша-Бойяї”(UBB). А також працювала з іншими біженцями з України, які оселилися в Румунії.

Вікторія з Києва переїхала до Клужа і зараз працює в Університеті Бабеша-Бойяї: Мої колеги дані мені Господом

„Виїхала з Києва в березні минулого року. Так само як і інші українці, думала що побуду тут кілька тижнів, але ось воно як сталося, що я залишилась на декілька років” – розповідає вона.

Коли зрозуміла, що мова йде вже не про короткий період, вона вирішила шукати роботу.

„Тоді я ще працювала в українському університеті, доцентом у Києві. Була перерва і я не знала чи буде в мене нагода повернутися. Саме в цей момент я дізнаюсь, що університет Бабеша-Бойяї (UBB) пропонує для викладачів з України роботу в науковій сфері та продовження співпраці в Румунії”- розповідає Вікторія.

Спочатку підписала контракт з факультетом фізичного виховання та спорту, бо це її спеціальність. Згодом дізналася, що на факультеті політико-адміністративних та комунікаційних наук шукають людей, які володіють українською, російською та англійською або румунською мовами і розпочала там працювати з червня 2022 року.

Була координаторкою української команди

В цьому році Вікторія мала важливу роль у масштабному проєкті, котрий присвячений інтеграції українців та проводився Центром порівняльних досліджень міграції в університеті „Бабеша-Бойяї”.

„Одним з моїх завдань в цьому проєкті був пошук людей, які збиратимуть дані. Ми взяли на роботу 27 українців, 15 з них з міста Клуж. Решта були в інших містах Румунії”- каже вона.
Проєкт був добре прийнятий українцями. Вікторія залишилась також задоволена цією роботою, саме так вона змогла допомогти своїм співгромадянам.

„Перш за все, вони були раді тому, що мали змогу працювати. Проєкт був цікавим для них і учасники були вдячні за можливість заробити додаткові кошти. Також подобалась можливість вільно планувати свій робочий день та змога подорожувати країною. Пам’ятаю, як одна з колег сказала мені: „Це та робота про яку я мріяла, тому що я сама собі начальник, мені подобається те, що я роблю і отримаю задоволення від спілкування з іншими українцями”- пояснила Вікторія.

Українці виконували аналітично-опитувальну роботу. Вони особисто опитували респондентів-українців, які проживають в різних містах Румунії не лише в Клужі.

„Вони часто мене запитують, чи буде ще інший проєкт і кажуть, щоб я не забувала, що вони добре робили свою роботу та просять найняти їх знову”- каже вона.

„Клуж сподобався мені з першого погляду”

Коли розпочалася війна, ніхто не знав куди йти і що робити, каже Вікторія. Це лише збіг обставин, що я опинилася в Клужі. Вона приїхала разом з родичкою, в якої тут є колеги, які спочатку запропонували їм допомогу та житло. Її родичка повернулася в Україну, а Вікторія залишилася.

„Клуж мені сподобався з першого погляду, він мені нагадує місто в якому я народилася. Тут все здається знайомим, люди дуже відкриті, я ще не зустріла жодної людини, яка б негідно поводилася. Мої колеги з університету не просто колеги, вони щось більше – це як дар від Господа”- каже Вікторія Кириченко.

Вікторія почала потрохи розмовляти румунською, відвідувала уроки з вивчення мови. Але більшості навчилася, слухаючи носіїв мови і каже, що для неї було б перевагою добре володіти мовою.

Наразі Вікторія залишається в Клужі. Її батьки досі живуть у Львові та не хочуть виїзджати. Добре, що на даний момент немає прямої небезпеки і місто достатньо безпечне.

Зараз у Вікторії є бажання поїхати додому та провести Різдвяні Свята поруч зі своєю родиною. Незважаючи на довгу та виснажливу дорогу, відстань з Клужа вона долає за менш короткий час ніж якби їхала з Києва.

Асоціація Cluj 24 та Фонд Heks/Eper Румунія разом з партнерами Фондом Open Fields і Асоціацією Notorius мають намір представити вашій увазі успішні розповіді українських біженців, які беруть активну участь у житті громади Клуж , є її повноцінними членами та розпочали „життя з самого початку”. Проект отримує фінансову підтримку від УВКБ ООН і робить внесок у Регіональний план реагування на біженців УВКБ ООН.