Natalya Nitsulenko din Odesa își vede viitorul la Cluj, alături de familie: Ne place mult orașul, e prietenos și cu oameni buni

Natalya Nitsulenko a plecat din Odesa împreună cu soțul ei și băiețelul lor în prima zi de război. Au luat cu ei ce au apucat, s-au urcat în mașină și au trecut granița în Republica Moldova.

De acolo au venit la Cluj, unde au stat timp de o săptămână, dar drumul lor nu s-a oprit aici. Au plecat în Polonia unde au mai stat două săptămâni, iar în cele din urmă s-au hotărât să se întoarcă la Cluj-Napoca.

Natalya Nitsulenko din Odesa își vede viitorul la Cluj, alături de familie: Ne place mult orașul, e prietenos și cu oameni buni

Natalya se așează pe scaun în sala de curs de la Ukraine House, alături de colegii de grupă. Începe o nouă oră de limba română. Ca și ceilalți are caiet, pix și foile cu exerciții. Acceptă să vorbească cu reporterul Cluj24.ro și conversația se desfășoară în limba română. O are aproape pe profesoara ei, Tatiana, dar este mai mult vorba de un sprijin psihologic.

„Ne place mult orașul, e prietenos. Ne simțim bine, confortabil și oamenii sunt buni”, spune Natalya în românește.

E mulțumită și de școala unde învață băiațelul ei. „Are 8 ani și merge la cursuri la o școală privată. Acolo a învățat în engleză, iar din acest an a început și cursurile în limba română și se descurcă foarte bine”, spune ea.

Natalya învață limba română de aproximativ un an. Prima dată a fost la cursuri la bibliotecă, în cartierul Mărăști. Apoi a aflat de cursurile organizate de Fundația Open Fields la Ukraine House și s-a înscrie recent. Vine săptămânal la cursuri alături de alți ucraineni.

Spune că limba română e destul de grea, în special vorbitul. E normal, pentru că este o limbă atât de diferită de ucraineană. Dar vorbește deja bine, citește și scrie în românește și va continua să învețe. Ca toți ceilalți ucraineni a început de la zero, cu alfabetul.

Vor să rămână la Cluj cel puțin 5 ani

E greu pentru ucrainenii care au fost nevoiți să-și părăsească țara să vorbească despre viitor. În primul rând pentru că nimeni nu știe când se va termina războiul, iar când acesta se va sfârși nimeni nu știe ce va mai găsi acasă.

„Deocamdată stăm la Cluj. Soțul meu vrea să obțină cetățenia română și să rămânem aici cel puțin în următorii 5 ani”, spune Natalya.

În timp, ea a făcut din oraș și casa ei și, la fel ca și alți ucraineni, spune că la Cluj se simte în siguranță. Îi place mult Parcul Central, îi place să meargă pe Cetățuie și la Baza Sportivă din cartierul Georgheni. Și, bineînțeles, îi plac orele de limba română.

Asociația Cluj 24 și Fundația HEKS/EPER Romania împreună cu partenerii săi, Fundația Open Fields și Asociația Notorius, vă prezintă poveștile de succes ale refugiaților ucraineni care au devenit membri activi și funcționali în comunitatea clujeană și care au luat „Viața de la capăt”. Proiectul beneficiază de sprijin financiar din partea UNHCR și contribuie la Planul Regional de Răspuns pentru refugiați al UNHCR.

Одеситка Наталія Ніцуленко бачить своє майбутнє в Клужі, разом з родиною: Нам подобається місто, воно привітне і люди тут добрі

Наталія Ніцуленко виїхала з Одеси в перший день війни разом з чоловіком та їхнім маленьким сином. Взяли з собою найнеобхідніші речі, сіли в автомобіль та перетнули кордон з Республікою Молдова.

Звідти вони приїхали в Клуж, побули в місті тиждень, але їхня подорож не завершилась. Вони вирішили поїхати до Польщі де побули ще два тижні і згодом знову повернулися до Клуж-Напоки.

Одеситка Наталія Ніцуленко бачить своє майбутнє в Клужі, разом з родиною: Нам подобається місто, воно привітне та люди тут добрі

Наталія сидить на стільці в аудиторії Українського Дому з одногрупниками. Починається ще один новий урок румунської. Як і інші має з собою зошит для заміток та ручку. Жінка ввічливо погоджується на бесіду з репортером Cluj24.ro, розмова відбувається на румунській мові. Вчителька Тетяна сидить поруч, щоб допомогти, хоча насправді питання лише в психологічній підтримці.

„Нам дуже подобається місто, воно привітне. Відчуваємо себе тут добре, комфортно і люди хороші” – каже Наталія румунською.

Вона також задоволена школою, де навчається її син. „Йому 8 років, він відвідує заняття в приватній школі. Спочатку мовою навчання була англійська, а цього року уроки розпочалися ще й румунською мовою і в нього гарно виходить навчатися” – каже вона.

Наталія вивчає румунську мову близько року. Спочатку відвідувала заняття, що проводилися у бібліотеці в районі Mărăști (Мерешть). Потім вона дізналася про курси від Open Fields, які проводяться в Українському Домі і записалася нещодавно.
Приходить на заняття щотижня разом з іншими українцями.

Каже, що румунська мова достатньо складна особливо розмовна. Звісно, бо вона дуже відрізняється від української. Проте вже добре розмовляє, читає та пише румунською і має намір продовжувати вивчати мову надалі. Як і всі українці, починала з нуля, з абетки.

Наталія хоче залишатися у Клужі щонайменше 5 років

Українцям, яким довелося виїхати з країни, важко говорити про майбутнє. Оскільки ніхто не знає коли закінчиться війна, і навіть коли вона закінчиться важко сказати, яке життя на них чекає вдома.

„На даний момент ми залишаємося в Клужі. Мій чоловік хоче отримати румунське громадянство і залишитися тут хоча б на найближчі 5 років”- каже Наталія.

За цей час вона зробила місто своїм другим домом і, як і інші українці каже, що почувається у Клужі в безпеці. Їй дуже подобається гуляти Центральним парком, підійматися на оглядовий майданчик Cetățuie та відвідувати Baza Sportivă (спортивну базу) в районі Gheorgheni. І звичайно їй довподоби уроки румунської мови.

Асоціація Cluj 24 та Фонд Heks/Eper Румунія разом з партнерами Фондом Open Fields і Асоціацією Notorius мають намір представити вашій увазі успішні розповіді українських біженців, які беруть активну участь у житті громади Клуж , є її повноцінними членами та розпочали „життя з самого початку”. Проект отримує фінансову підтримку від УВКБ ООН і робить внесок у Регіональний план реагування на біженців УВКБ ООН.