Doar bombele au convins-o pe Tetiana să părăsească Ucraina: Am venit la Cluj cu un singur gând, să-i ajut pe ucrainenii mei

Tetiana Nikolaieva este o tânără de lângă orașul Ismail, cel mai mare port ucrainean de la Dunăre. Povestea ei este impresionantă, mai ales că a devenit unul dintre oamenii care i-au ajutat foarte mult pe ucrainenii care s-au stabilit la Cluj.

Ea a învățat românește încă din copilărie, fiind dintr-o familie de ucraineni de etnie română și bulgară.

Doar bombele au convins-o pe Tetiana să părăsească Ucraina: Am venit la Cluj cu un singur gând, să-i ajut pe ucrainenii mei

„Eu am fost la Cluj și înainte de război. Am fost studentă la Universtitatea Tehnică în an pregătitor, pentru că am vrut să mă înscriu la master aici. Cum sunt și de etnie română, pot studia gratuit. În ianuarie 2022 am stat trei săptămâni și am dat examenul pentu certificatul de limbă română, după care mi-am zis <<gata>>, nu mai vreau la Cluj, nu mai vin niciodată”, își începe povestea Tetiana.

Un „copil al mării”, Tetianei, care a trăit 10 ani și în Odesa, nu i-a plăcut la Cluj, parcă nu putea respira. Dar după nici o lună de când s-a întors acasă Rusia a atacat Ucraina și a început războiul, iar în 3 martie 2022 era din nou la Cluj.

„Când a începtut războiul am fost șocată, nu înțelegeam cum se poate întâmpla așa ceva în țara mea. Ucraina e pentru mine cel mai bun loc și Odesa cel mai fain oraș din lume. Eram acasa cu mama, lângă Ismail, și nu am vrut să plec, dar după o săptămână de liniște, într-o zi au început bombardamentele aproape de noi și m-am speriat foarte tare. Atunci am înțeles că trebuie să plec și am hotărât că dacă o fac am să lucrez ca voluntar, ca să-i ajut pe ucrainenii mei cât pot”, spune Tetiana.

A vrut să facă asta pentru că și ei i-a fost greu când a ajuns prima dată la Cluj.

„Nu cunoșteam locuri care să-mi placă, locuri unde să mănânc ce vreau eu, unde să-mi petrec timpul și m-am gândit că dacă mie, care vorbesc limba română, mi-a fost așa greu, cum o să le fie lor? Asta a fost scopul pentru care am venit, misunea mea, să îi ajut”, explica ea.

„Bărboșii” de la Beard Brothers au ajutat-o să treacă peste o perioadă grea din viață

Și așa, primele 6 luni au fost foarte grele pentru ea. Nu înțelegea ce se întâmplă cu țara ei, nu a reușit să se scuture de șoc. Primii care au ajutat-o când a ajus la Cluj au fost cei de la Asociația Beard Brothers.

„Am venit cu mama și cu sora mea. Cei de la Beard Brothers ne-au ajutat mult, inclusiv cu cazare. După o lună m-a sunat Cornel Hoza, președintele Beard Brothers, care mi-a spus că are nevoie de un traducător pentru că și ei aveau un centru unde îi ajutau pe ucrainenii ajunși la Cluj. I-am zis că am să încerc. Sincer, eu voiam să mă întorc înapoi în Ucraina, dar oamenii aștia de Beard Brothers au fost extraordinari, au avut puterea să mă suporte, pentru că traduceam doar câteva cuvinte dintr-o propoziție, dar cumva înțelegeau, era atâta bunătate în ochii lor. Au fost niște colegi extraordinari”, spune Tetiana, care a lucrat cu „bărboșii” 4 luni.

Dar au fost luni în care, psihic, a suferit foarte mult. „Mi-a fost rușine să primesc ajutor. Nu înțelegeam de ce trebuie să fiu în această situație. Am primit ajutor inclusiv de la oameni de pe stradă, care îmi dădeau bani când aflau că sunt din Ucriana. Până la urmă luam, dar cu gândul că voi da cumva înapoi ajutorul primit”, explică ea.

Și a mers mai departe, a continuat să lucreze ca voluntar și fost peste tot unde era nevoie de ea. Așa a putut să dea înapoi din ajutorul primit.

„Îi văd pe ucraineni mai liniștiți, că au idei, că vor să facă multe lucruri”

Așa l-a cunoscut și pe Ovidiu Spînu, directorul executiv al Fundației Open Fields, care i-a spus că are nevoie de un traducător.

„Lucrez la Fundația Open Fields din iulie anul trecut. E o echipă foarte bună, toți colegii m-au ajutat foarte mult. De multe ori eram stresată, dar m-au înțeles. Chiar am avut noroc”, spune Tetiana, care își încheie contractul cu fundația la finalul lunii decembrie.

Aici a cunoscut și a ajutat și mai mulți uciaineni stabiliți la Cluj. A lucrat în mai toate programele oferite de fundație refugiaților, de la ajutor pentru asistență medicală, la ajutor pentru a plasa copiii în grădinițe, ajutor pentru a găsi un loc de muncă și până la programul de granturi oferite celor care au vrut să își deschidă o afacere.

Pentru ea a fost o experiență extraordinară. „Acum îi văd pe ucraineni că sunt mai liniștiți, că au idei, văd că vor să lucreze și chiar să își deschidă propriile afaceri. E mare lucru, pentru că atunci când au venit lipsea licărirea de viață din ochii lor”, mai spune Tetiana, care se miră și ea că a reușit, după aproape doi ani, să vorbească despre țara ei și despre ucraineni fără să mai plângă.

Tetiana a studiat filologia și a lucrat ca profesor de engleză și franceză și ca traducător la Odesa. Vorbește și bulgara. Spune că ar vrea să mai rămână un an la Cluj, iar apoi, poate, va merge în Bulgaria.

„Iubesc marea, indiferent că e vară sau iarnă. Sufăr că nu sunt la mare, dar încerc să nu mă mai gândesc. Aș vrea să mai stau un an la Cluj, dar tot lângă mare vreau să mă mut în viitor”, încheie Tetiana.

Asociația Cluj 24 și Fundația HEKS/EPER Romania împreună cu partenerii săi, Fundația Open Fields și Asociația Notorius, vă prezintă poveștile de succes ale refugiaților ucraineni care au devenit membri activi și funcționali în comunitatea clujeană și care au luat „Viața de la capăt”. Proiectul beneficiază de sprijin financiar din partea UNHCR și contribuie la Planul Regional de Răspuns pentru refugiați al UNHCR.

Лише вибухи переконали Тетяну покинути Україну: Я приїхала в Клуж з однією думкою – допомогти своїм українцям

Тетяна Ніколаєва дівчина з міста Ізмаїл, найбільшого українського порту на Дунаї. Її історія вражає, тим паче, що вона стала однією з тих, хто найбільше допомагав українцям, які оселилися в Клужі.

Румунську мову вивчала з дитинства, народилася в родині українців румунсько-болгарського походження.

Лише вибухи переконали Тетяну покинути Україну: Я приїхала в Клуж з однією думкою – допомогти своїм українцям

«Я бувала в Клужі незадовго до війни. Навчалась на підготовчому курсі в технічному університеті, оскільки хотіла вступати до магістратури. Враховуючи моє румунське походження, можу навчатися безкоштовно. У січні 2022 року я приїхала в Клуж на три тижні аби скласти іспит щодо знання румунської мови. Після чого сказала собі «досить», я більше не хочу бути в Клужі, і ніколи сюди не приїду», – починає свою розповідь Тетяна.

«Дитина моря» Тетяна, яка 10 років прожила в Одесі, не сприймала Клуж, вона тут наче дихати не могла. Але не минуло й місяця після повернення додому, як Росія напала на Україну і почалася війна, а 3 березня 2022 року вона знову опинилася в Клужі.

«Коли почалася війна, я була шокована, не розуміла як таке лихо може статися в моїй країні. Україна для мене найкраще місце, а Одеса-найкрасивіше місто в світі. Я була вдома з мамою, біля Ізмаїла, не хотіла нікуди виїзджати, але після більш-менш тихого тижня, одного дня неподалік нашого дому пролунали вибухи і я дуже злякалася. Тоді я зрозуміла, що маю поїхати. Вирішила, якщо я це зроблю – буду працювати волонтером, щоб допомагати своїм землякам», – розповідає Тетяна.

Вона хотіла допомагати, оскільки дуже добре памʼятала наскільки їй тут було важко.

«Я не могла знайти місць, які б мені подобалися, де я б могла харчуватися продуктами які мені смакують, де я б мала можливість проводити час. І думала, що мені, як людині яка розмовляє румунською, було настільки складно, то навіть уявити не могла як дають собі раду мої земляки? Це була основна мета мого приїзду, моя місія, допомогти їм», – пояснила вона.

Гарні люди з Beard Brothers допомогли їй пережити важкий період у житті

Перші 6 місяців їй було дуже важко. Вона не розуміла, що відбувається з її країною, не могла позбутися шоку. Першими, хто їй допоміг, коли вона приїхала до Клужа, були представники Асоціації Beard Brothers.

«Я приїхала з мамою і сестрою. Волонтери з Beard Brothers нам дуже допомогли, в тому числі з проживанням. Через місяць мені зателефонував Корнель Хоза, один з засновників Beard Brothers, який сказав, що йому потрібен перекладач, оскільки в них також був центр, де вони допомагали українцям, які приїхали в Клуж. Я сказала йому, що готова спробувати. Чесно кажучи, я хотіла повернутися в Україну, але ці люди з Beard Brothers були такі неймовірні, вони мали силу втримати мене. На той час я могла перекласти лише кілька слів чи речення, але якось вони могли мене розуміти, в їх очах я бачила неймовірну доброту. Це були надзвичайні колеги», – розповідає Тетяна, яка працювала з Beard Brothers 4 місяці.

Але були місяці, коли душевно вона дуже страждала. «Мені було соромно звертатися за допомогою. Я не розуміла, чому я опинилася в цій ситуації. Мені також допомагали люди на вулиці, які давали мені гроші, коли дізнавалися, що я з України. Зрештою, я їх приймала, але з думкою, що я колись поверну отриману допомогу», – пояснює вона.

І вона пішла далі, продовжувала працювати волонтером і була всюди, де в ній виникала потреба. Таким чином вона могла повернути отриману допомогу.

«Я бачу, що українці стали спокійніші, що в них є бажання та ідеї створювати нове»

Так вона зустріла Овідіу Спіну, виконавчого директора Open Fields Foundation, який запропонував їй посаду перекладача.
«Я працюю у Open Fields Foundation з липня минулого року. Це дуже хороший колектив, всі мої колеги мені дуже допомагали. Багато разів я була у стресі, але мене розуміли. Мені справді пощастило», – каже Тетяна, у якої наприкінці грудня завершується контракт із фондом.

Ця робота допомогла познайомитися та допомогти українцям, які оселилися в Клужі. Вона працювала у всіх програмах, які фонд пропонує біженцям, починаючи від медичної допомоги, до підтримки з влаштуванням дітей у дитячі садки, консультації з пошуку роботи і навіть у програмі грантів, які пропонуються тим, хто хоче відкрити бізнес.

Для неї це був надзвичайний досвід. «Зараз я бачу, що українці стали спокійніші, в них є бажання та ідеї створювати щось нове і навіть відкривати свій бізнес. Це велика біда, тому що коли вони приїхали, в їх очах не вистачило іскри життя», – розповідає Тетяна, яка також дивується, що майже через два роки їй вдається говорити про свою країну та українців без сліз.

Тетяна вивчала філологію, працювала викладачем англійської та французької мов та перекладачем в Одесі. Також володіє болгарською мовою. Вона каже, що хотіла б залишитися в Клужі ще на рік, а потім можливо поїде до Болгарії.

«Я люблю море і літом, і взимку. Я страждаю без моря, але намагаюся про це не думати. Хотіла б залишитися в Клужі ще на рік, але в майбутньому хочу знов жити біля моря», – підсумовує Тетяна.

Асоціація Cluj 24 та Фонд Heks/Eper Румунія разом з партнерами Фондом Open Fields і Асоціацією Notorius мають намір представити вашій увазі успішні розповіді українських біженців, які беруть активну участь у житті громади Клуж , є її повноцінними членами та розпочали „життя з самого початку”. Проект отримує фінансову підтримку від УВКБ ООН і робить внесок у Регіональний план реагування на біженців УВКБ ООН.