VIDEO FOTO. Sergey și Ludmila, refugiați la Cluj. El face dializă, cântă și scrie poezii. Lumea, prin ochi de nevăzător

Asociația Cluj24 și Fundația Comunitară Cluj, cu sprijinul OXFAM, lansează de la 1 iunie campania ”Cluj pentru Ucraina”, al cărei scop este prezentarea refugiaților ucraineni stabiliți în județul nostru prin articole în limbile română și ucraineană.

Sergey este un ucrainean ce s-a refugiat la Cluj cu soția sa, Ludmila, din data de 28 martie. Pentru ei, războiul a început acum 8 ani. Locuiau în Donbas, regiunea atacată de ruși în 2014, după care s-au mutat în Harkov, iar viața i-a purtat până în Ardeal.

„Nu știam unde vom veni. Voluntarii din Ucraina ne-au sugerat să venim în România, tot ei ne-au condus până la graniță, iar prin programul de hemodializă al Asociaţiei pentru Solidaritate şi Empatie <<Delia Gradinaru>> am ajuns aici, eu fiind pacient la Centrul de dializă Nefromed, de pe strada Ana Aslan”, spune Sergey pentru Cluj24.

Inițial, din cauza bombardamentelor, a locuit mai mult de o lună într-un centru de analiză acomodat, unde erau foarte mulți pacienți. Fiind un spațiu improvizat pentru a adăposti oamenii pe timp de război, nu era un loc sigur și confortabil, cu atât mai mult cu cât era situat la etajul 6, iar Sergey e nevăzător.

„Clădirea se mișca de la bombardamente, iar pe geam se putea vedea războiul. Oamenii trebuiau să coboare la subsol, iar Sergey se deplasează mai greu. Adesea erau și întreruperi de electricitate. Atunci a apărut propunerea de a ne muta, când am ajuns la granița cu România datorită voluntarilor, și mai departe, la Cluj, cu ajutorul lui Emanuel Ungureanu, prin ONG-ul pe care l-a fondat, Asociaţia pentru Solidaritate şi Empatie <<Delia Gradinaru>>”, indică Ludmila.

chitare făcute de Sergey // гітари виготовлені Сергієм

Acomodarea la Cluj. Sergey nu vede orașul, dar simte căldura oamenilor

După izbucnirea războiului în 2014, Sergey a pierdut cele 2 apartamente pe care le avea în Donbas.

„În 2015 ne-am mutat în Harkov și am stat în chirie. În prezent, acolo se duc lupte”, notează el.

Cum stresul scade imunitatea, în a doua zi de când se afla în România, Sergey s-a luptat cu grețurile, dar buna primire i-a ameliorat starea de rău.

„Eu văd cu un ochi doar niște umbre. Din ce am reușit să observ în Cluj, orașul seamănă foarte mult cu zona vestică a Ucrainei, – cu regiunea Liov, cu Cernăuți – având arhitectură similară, austro-ungară.

Dar nu clădirile și frumusețea orașului sunt cele mai importante când vine vorba de Cluj, ci oamenii. Locuitorii Clujului sunt oameni cu inimă mare, foarte săritori. Ne-au acceptat ca pe niște rude, ca și cum suntem parte din familie.

Am fost copleșiți de atenția și grija lor și vrem să le mulțumim pentru fiecare formă de sprijin în parte:

• Voluntarilor, pentru că ne-au îndrumat
• Guvernului României, pentru ajutorul oferit țării noastre
• Domnului Emanuel Ungureanu, pentru actele sale de caritate și pentru ajutorul oferit în ceea ce privește dializa, fără de care nu pot trăi mai mult de 2-3 săptămâni
• Centrului de dializă Nefromed, de pe strada Ana Aslan 40, pentru găzduire
• Medicilor extraordinari, pentru asistență
• Pacienților locali cu care am interacționat și care sunt foarte amabili, de asemenea
• Șoferilor care ne duc la dializă și ne aduc înapoi acasă
• Paulei Partnoi, lui Cristian Avram și Asociației Delia Gradinaru, pentru sprijin
• lui Emanuel Teoc, de la EMAUS, centru care cazează gratuit bolnavi refugiați din Ucraina
• Rodicăi Rusu, traducătoare, pentru că facilitează comunicarea

Le suntem recunoscători tuturor”, precizează Sergey.

Gânduri despre război: „Nu se va termina mâine. Nu avem unde să ne întoarcem”

De cealaltă parte, însă, este Rusia, despre care nu are o părere la fel de bună.

„Rusia e fascistă. Nu e normal ca lucrurile să se întâmple în felul acesta. Dacă Ucraina e înfrântă, urmează Țările Baltice, Polonia, Moldova, Kazahstan, un fel de <<Al Treilea Reich>>. Rusia vrea ca poporul nostru să nu mai existe, asta se spune și la televizor.

Din fericire, multe state susțin Ucraina, iar acest lucru aduce o nouă speranță, întrucât niciun război nu va fi câștigat de o putere, dacă împotriva ei este tot restul lumii. În plus, oamenii noștri sunt motivați, ucrainenii nu luptă pentru bani, ci pentru țară”, adaugă Sergey.

Fiindcă situația e incertă, cuplul preferă să trăiască în prezent, fără să-și facă planuri privind întoarcerea în Ucraina deocamdată.

„Războiul nu se va termina mâine, așa că trăim în prezent. Nu avem unde să ne întoarcem. Vom rămâne aici dacă va exista această posibilitate.

Deocamdată, încercăm să învățăm bazele limbii române, cât să ne fie mai ușor la magazin sau în circumstanțe similare. De multe ori am vrut să le urăm drum bun șoferilor care se ocupă de noi, iar traducerea îi bulversa mai tare. Ne-ar plăcea, deci, să știm frazele esențiale, cât să ne descurcăm perioada asta, cel puțin”, împărtășește ucraineanul.

Nevăzător cu experiență în artele vizuale: „M-am înconjurat de oameni creativi”

În timpul liber, compune poezii și le împărtășește cu prietenii lui de pe Facebook.

„Acum scriu mai mult versuri pentru copii și adulți. Am avut mai multe site-uri rusești unde am publicat poeziile, am mai șters din ele, dar două platforme am păstrat, la rugămintea prietenilor”, spune Sergey.

O parte din poeziile sale se pot găsi cu un click aici.

Înainte să își piardă vederea, a cochetat și cu arta vizuală.

„Am construit chitare, una dintre ele am vândut-o în Canada. Am un reportofon unde m-am înregistrat cântând versuri proprii, acompaniindu-mă singur la chitară.

Am făcut și icoane în lemn, cred că m-a ajutat faptul că m-am înconjurat de oameni creativi”, susține acesta.

Sergey e un suflet de artist care, în ciuda obstacolelor întâmpinate, – de la pierderea vederii la pierderea întregii vieți din Ucraina, din cauza războiului – își păstrează optimismul.

Crede în oameni, în ambiția și loialitatea compatrioților față de țara sa, dar și în limbajul universal al iubirii, pe care l-a cunoscut venind în România – nereușind să comunice cu clujenii din centrul de dializă, se înțelegeau prin gesturi, primind astfel gândurile lor bune, și fiind recunoscător pentru toate formele de sprijin în acest sens.

Iar cu soția sa, Ludmila, de care a fost nedespărțit încă din ziua în care s-au cunoscut, merge încrezător mai departe în viață.

*** *** *** *** *** *** *** *** *** ***

Сергій і Людмила, біженці в Клужі. Він робить діаліз, співає та пише вірші. Світ очима сліпих

Асоціація Cluj24 та Cluj Community Foundation за підтримки OXFAM з 1 червня розпочинають кампанію «Клуж для України», метою якої є презентація українських біженців, які оселилися в нашому повіті, через статті румунською та українською мовами.

Сергій – українець, який 28 березня разом із дружиною Людмилою сховався в Клужі. Для них війна почалася 8 років тому. Вони жили на Донбасі, регіоні, який росіяни атакували у 2014 році, після чого переїхали до Харкова, а життя занесло їх у Трансільванію.

«Ми не знали, куди приїдемо. Волонтери з України запропонували нам приїхати до Румунії, вони також провели нас до кордону, і через програму гемодіалізу Асоціації солідарності та емпатії <<Delia Gradinaru>> ми приїхали сюди, я як пацієнт діалізного центру Nefromed. , з вулиці Ани Аслан», – розповідає Сергій для Cluj24.

Спочатку через бомбардування він більше місяця жив у комфортному аналітичному центрі, де було багато пацієнтів. Як тимчасове місце для укриття людей під час війни, воно не було безпечним і зручним місцем, тим більше, що воно знаходилося на 6-му поверсі, а Сергій незрячий.

«Будівля рухалася від бомбардування, а через вікно було видно війну. Людям довелося спускатися в підвал, а Сергію важче пересуватися. Також були часті відключення електроенергії. Потім надійшла пропозиція переїхати, коли завдяки волонтерам ми дійшли до кордону з Румунією, а далі, до Клужа, за допомогою Емануеля Унгуряну через засновану ним громадську організацію «Асоціація солідарності та співпереживання <<Delia Gradinaru >> „, – зазначає Людмила.

Проживання в Клуж. Сергій не бачить міста, але відчуває тепло людей

Після початку війни у ​​2014 році Сергій втратив 2 квартири, які мав на Донбасі.

«У 2015 році ми переїхали до Харкова і жили в орендованому будинку. Наразі там йдуть бої», – зазначає він.

Оскільки стрес знижує імунітет, на другий день перебування в Румунії Сергій боровся з нудотою, але добрий прийом полегшив його нездужання.

«Я бачу тіні лише одним оком. З того, що мені вдалося спостерігати в Клужі, місто дуже схоже на західну частину України, – на Львівську область, на Чернівці – зі схожою, австро-угорською архітектурою.

Але не будівлі та краса міста найважливіші, коли йдеться про Клуж, а люди. Мешканці Клужа – люди великого серця, дуже стрибкі. Нас приймали як рідних, як рідних.

Ми були вражені їх увагою та турботою і хочемо подякувати їм за будь-яку форму підтримки:

• Волонтерам, за допомогу
• Уряду Румунії за надану допомогу нашій країні
• Пану Емануелю Унгуряну за його благодійність і допомогу з діалізом, без якого я не можу прожити більше 2-3 тижнів
• Діалізний центр «Нефромед», вул.Ана Аслан, 40, для розміщення
• Надзвичайним лікарям, за допомогу
• До місцевих пацієнтів, з якими я спілкувався, вони також дуже добрі
• Водіям, які возять нас на діаліз і повертають додому
• Паулі Партної, Крістіану Авраму та Асоціації Делії Градінару за підтримку
• Емануелю Теоку з EMAUS, центру, який безкоштовно розміщує хворих біженців з України
• Родіка Русу, перекладач, тому що вона полегшує спілкування

Ми вдячні їм усім», – каже Сергій.

Думки про війну: «Вона закінчиться не завтра. Нам нема куди подітися»

З іншого боку, однак, Росія, про яку він не дуже добре думає.

«Росія фашистська. Це ненормально, щоб так відбувалося. Якщо Україна зазнає поразки, то за нею прийдуть країни Балтії, Польща, Молдова, Казахстан, такий собі «Третій рейх».Росія хоче, щоб наш народ перестав існувати, так кажуть i по телевізору.

На щастя, багато країн підтримують Україну, і це дає нову надію, адже жодна війна не виграє одна держава, якщо решта світу проти неї. Крім того, наші люди мотивовані, українці воюють не за гроші, а за країну», – додає Сергій.

Оскільки ситуація невизначена, пара вважає за краще жити сьогоденням, повертатися в Україну поки що не планує.

«Війна не закінчиться завтра, тому ми живемо сьогоденням. Нам нікуди подітися. Ми залишимося тут, якщо буде можливість.

Поки що ми намагаємося вивчити основи румунської мови, щоб нам було легше в магазинах чи в подібних обставинах. Багато разів ми хотіли побажати удачі водіям, які мають справу з нами, і переклад ще більше їх спантеличив. Тому ми хотіли б знати суттєві фрази, достатні, щоб хоча б впоратися з цим періодом», – ділиться українець.

Сліпа людина з образотворчим мистецтвом: «Я оточив себе творчими людьми»

У вільний час він складає вірші та ділиться ними з друзями у Facebook.

«Зараз більше пишу вірші для дітей і дорослих. У мене було кілька сайтів російський, де я публікував свої вірші, деякі з них видалив, але залишив дві платформи, на прохання друзів», – розповідає Сергій.

З деякими його віршами можна ознайомитися, натиснувши тут.

До втрати зору він також загравав з візуальним мистецтвом.

«Я створив гітари, одну з яких продав у Канаді. У мене є магнітофон, де я записав себе, як співаю власні тексти, акомпануючи собі на гітарі.

Я також робив дерев’яні ікони, думаю мені допомогло те, що я оточував себе творчими людьми», – стверджує він.

Сергій – це душа митця, яка, незважаючи на перешкоди – від втрати зору до втрати всього життя в Україні через війну – зберігає оптимізм.

Він вірить у людей, в амбіції та лояльність своїх співвітчизників до своєї країни, а також у універсальну мову любові, яку він дізнався, коли приїхав до Румунії – не зміг спілкуватися з людьми з Клужа в діалізному центрі, вони розуміли один одного за допомогою жестів, отримуючи їхні добрі думки та будучи вдячними за всі форми підтримки в цьому відношенні.

А з дружиною Людмилою, з якою він нерозлучний з дня знайомства, впевнено крокує по життю.

(Проект Асоціації Cluj24 та Фонду громади Клуж за підтримки OXFAM).

(Un proiect al Asociației Cluj24 și Fundației Comunitare Cluj, susținut de OXFAM).